Сезон 2012: дорога, ворота, сад

Експлуатація термобудинку взимку

Було багато дописів про будівництво термобудинку, але зараз, коли надворі сніг і мінусова температура, будсезон можна вважати завершеним. Дещо ми не встигли добити у 2011 році (повісити ліхтарі на паркан, замовити автоматичні ворота й хвіртку…), бо в мене сталася ДТП і пара операцій після футбольної травми, що разом з’їло чимало часу й грошей. Ну, надолужимо в наступному будсезоні, який почнеться з приходом справжньої весни.

Цього року зима не показова — температура опустилася нижче нуля лише кілька днів тому. Тож тестувати опалення на повну котушку нам не доводилося. Через те що теплою підлогою вкрито 100% площі першого поверху, маємо певний дисбаланс температури між першим і другим поверхами: на першому спекотнувато, а на другому цілком комфортно. На опалення ми витрачаємо близько 1500 грн на місяць, бо опалюємося електрокотлом і використовуємо електробойлер для водопостачання; до того ж ціни за кіловат після встановлення трансформатора стали на порядок вищі, ніж у звичайних селян. Сума за електрику, звісно, чимала порівняно з тими грошима, які ми платили, коли жили в квартирі в Києві. Наступного року, думаю, вже буде газ, і цифри за обігрів приміщення будуть приємнішими.

Зате цього року в нас немає мишей у будинку! І це класно) Бо минулого року в бойлерній стояв справжній сморід, а вночі на першому поверсі неможливо було заснути через постійне шарудіння. Чи то поява паркану, чи то збільшення діаспори місцевих котів, а може, відсутність морозів — але поки що запасені мишоловки й отрута лишаються в резерві.

P.s. Усіх із минулими святами!

Будсезон 2012, наполеонівські плани.

З початком весни ми замислилися про продовження будівництва. На цей будсезон ми вирішили:

1) остаточно перемогти паркан (лишилися фінальні штрихи у вигляді освітлення, деяких кришок на стовпчики + відеодомофони)

2) ворота й хвіртка (вже, загалом, замовили)

3) оздоблення цоколя нашого термобудинку

4) плитка на терасу й ґанок

5) спортивний майданчик

6) дитячий майданчик (у мене скоро народиться син!!!)

7) сад

8) господарська будівля

9) ФЕМ-ка на всі доріжки й майданчик під авто (близько 150 м² за приблизними підрахунками)

10) Освітлення на верхній ділянці

Ну а якщо здасться замало, то викопати озеро (або зробити підсипку ділянки) і залити із сусідами спільну дорогу бетоном.

Google, надішли мені грошей на все це!

Заливаємо дорогу бетоном

Розтанув сніг, і на дорозі між нашими будинками утворилися болота. Ми із сусідами вже добряче втомилися місити багнюку, тож вирішили за цей будсезон повністю закінчити дорогу, що пролягає між нами.

Раніше ми вивалили на дорогу близько 60 тонн щебеню. Але щебінь дуже швидко укатали вантажівки й міксери. Це стало нашою основою для нормальної дороги. Минулого року ми вилили кілька міксерів бетону, започаткувавши бетонну дорогу. Тепер нам лишилося залити ділянку завдовжки приблизно 80 м і завширшки 6 м.

Порадившись із сусідами, вирішили поекстрималити й прийняти бетон самотужки, заощадивши по паре тисяч на кожному міксері. Під керівництвом Сергія ми виставили опалубку на першій ділянці й замовили перший цього сезону міксер. Начебто навіть вийшло непогано, як на перший раз. Міксера вистачило трохи менш ніж на 20 м дороги. Коштувало це щастя 4800 грн. Нам треба ще близько 7 міксерів (майже 34000 грн, ура).

Бетон приймали вп’ятьох: троє з лопатами розгрібали, а двоє розрівнювали 6-метровою дошкою.

На фото — процес приймання бетону й результат:

P.s. Special thanks: Костю, дякую за фото.

Алюмінієві ворота

Наприкінці минулого тижня ми нарешті стали щасливими власниками автоматичних воріт і хвіртки.

Ворота ми замовили в компанії «Алькорд». Мені яскраво розписали всі переваги алюмінієвих воріт над залізними (легкість, відсутність деформації на морозі, простоту складання, відсутність корозії…) і зробили невелику знижку. Заради справедливості варто зазначити, що минулого року двоє моїх сусідів поставили залізні ворота й хвіртки. До кінця зими в обох хвіртки перестали працювати (в одного не відчиняється, у другого — навпаки, не зачиняється). Мені нічого не лишалося, крім як погодитися на алюміній.

І ось за кілька тижнів після замовлення до нас приїхали дві машини: одна з воротами, друга з монтажниками. Ворота привезли близько 11 ранку, і десь до 16-ї двоє бійців займалися встановленням. За висотою ворота поставили на рівні профнастилових секцій паркану. Знизу лишився проміжок близько 11 см. Цього року покладемо ФЕМ-ку, і щілина буде мінімальною.

«Алькорд» ще порадували тим, що не полінувалися замовити профнастил там само, де ми купували його для паркану. Тобто влучили в той самий відтінок і хвилю. Як на мене, вийшло дуже симпатично.

Ну і хвіртка:

Після встановлення мені закодували обидва пульти на двоє воріт і похвалилися особливостями автоматики, тобто сповільненням воріт у кінцевій фазі закриття та датчиком руху, що відчиняє ворота.

Сад. Спроба #2.

Нарешті погода порадувала, змінивши дощі й вогкість на сонце й тепло. Ми скористалися цим, щоб посадити сад на верхньому рівні нашої ділянки. Перший експеримент ми проводили на нижній ділянці, де частина дерев потонула під час весняних повеней минулого року.

Дерева й кущі ми заздалегідь замовили в «Деметрі». Відкритою лишалася дата доставки. І ось, дочекавшись нормальної погоди, ми привезли 8 дерев і з десяток кущів смородини, малини та аґрусу.

Із дерев ми купили майже весь набір плодових, за винятком персиків, які цього року підмерзли в розсаднику й поки що не продавалися. За десяток кущів і 8 дерев віком від 4 до 7 років ми виклали близько 5500 грн. Ті, що старші, коштували 750 грн. Молодші — 540 грн. Доставка вийшла близько 400 грн (10 грн за 1 км).

На посадку довелося покликати кількох сусідів (травма коліна не дозволяє здійснювати сільгосппідвиги). З дядьками ми вклалися в пару годин. Хоча дядьки мене добряче потролили за ці 2 години, вимагаючи мільйонів за свою роботу))) Шашлики нікуди не дінуться.

Ось результат:

Як на мене, дерева непогано виглядають на свіжій травичці. Сподіваюся, все приживеться.

Відеодомофони

Корисна штука виявилася. Нам поставили два відеодомофони: один біля вхідних дверей, другий — у спальні на другому поверсі. Дружина назвала мене лінивим оленем за таке розташування — мовляв, нащо в спальні домофон. Але, думаю, з часом зрозуміє, як зручно впускати гостей, зробивши два кроки від ліжка, а не мчати вниз сходами, натягаючи дорогою якісь ганчірки.

На нижньому домофоні ще є функція запису фото відвідувачів, коли господарів немає вдома. Екрани на домофонах чорно-білі, але загалом удень цілком можна розгледіти, хто ломиться. Слухавка особливо вигляду не псує, хоча, мабуть, зручніше використовувати домофони без слухавок. Головне, що одним натисканням кнопки відчиняється замок на хвіртці.

Дитячий майданчик

Донька росте й вимагає видовищ. Вирішили ощасливити дитину дитячим майданчиком. Так би мовити, дорослий подарунок на дитячий день народження. Ми переглянули чимало сайтів виробників і продавців дитячого вуличного обладнання й зупинили вибір на двох виробниках: «Інтератлетиці» (diso.interatletika.com) і «Дельфіні» (dolphin.biz.ua). Досить багато компаній перепродують їхню продукцію.

Отже, на дитячий майданчик ми вирішили поставити:

1) Гірку (5100 грн)

2) Гойдалку-човник (3900 грн)

3) Балансир (1850 грн)

4) Гойдалку-їжачка (2900 грн)

Термін доставки в обох компаніях — близько 2–3 тижнів. Чекаємо.

Потім усе це щастя треба буде зібрати. Ну і зробити пісочницю, куди всі ці штуки поставити. Але про це пізніше.

Світильники на паркан. Останні штрихи.

Останньою крапкою в будівництві паркану стали світильники на деякі стовпчики. Ми з’їздили в Brille і купили такі самі світильники, як ті, що використали для освітлення фасаду. Коли нам їх встановили, ми усвідомили свою помилку. Світильники на 15-сантиметровій ніжці виглядали на паркані як гриби-переростки. Вирішили подивитися на них кілька днів. Після чого зрозуміли, що потрібна заміна. Під час закупівлі матеріалів для оздоблення цоколя в «Новій Лінії» ми натрапили на круглі затемнені світильники-кулі. Їх і вирішили почепити на паркан.

Ось результат:

Як на мене, вони цілком органічно стали на стовпи.

Першу версію світильників ми демонтували й встановили на опорну стіну.

Ще 1 нюанс — кришки стовпчиків, на які кріпилися світильники, всю зиму пролежали на палеті на нашій ділянці. За цей час з них добряче злізла фасадна фарба. Ми вирішили її оновити, щоб паркан виглядав «ідеально». Довелося мені полазити драбиною навколо паркану з банкою фасадної фарби напоготові:

Ну і результат:

Оскільки це були фінішні штрихи, можна підрахувати остаточну вартість паркану. Загалом у нас вийшло 85 м паркану із чистого профнастилу з бетонним цоколем, 55 м дерев’яного паркану з бетонним цоколем, зробленого навпіл із сусідами, 35 м паркану з профнастилу з цоколем і стовпчиками з оздоблювальної цегли. Тобто близько 170 м паркану + ворота й хвіртка. Усе це щастя потягнуло приблизно на 20 000 USD. Тож можна сказати, що паркан — задоволення не дешеве, хоча в нашому Гондурасі вельми необхідне.

Господарський блок

Щойно ми взялися за ландшафт, у будинку почала накопичуватися непристойна кількість супутнього мотлоху — газонокосарок, добрив, лопат, тачок тощо. Наша бойлерна давно перестала вміщати все це щастя.

Ми вирішили зробити хоч якийсь сарай для зберігання садового реманенту й залишків будматеріалів. Місце обрали «цікаве» — над нашою вигрібною ямою. А що — бетонна плита, яка правитиме за підлогу, вже є. Є, звісно, ризик просідання й затоплення, але наш пан виконроб Сергій вирішив залити навколо плити стрічку з бетону й за допомогою арматури прикріпити її до бетонної плити септика. Тобто фактично розширити підлогу майбутнього господарського блоку на 50 см у кожен бік.

Цоколь і стовпчики вирішили зробити з оздоблювальної цегли. З боків над цеглою — прикріпити кілька 100-міліметрових дощок на кшталт нашої тераси й балконів.

Для даху обрали коричневий профнастил, як на паркані.

Після заливання стрічки за пару днів нам вигнали 5 цегляних стовпчиків і поклали 5 рядів цоколя. Дерево звично пофарбували пінотексом і прикріпили до стовпів. Також провели туди світло.

Вийшов ось такий «сарай», який поки що більше схожий на альтанку. Але зважаючи на те, що він розташований над вигрібною ямою, його цільове призначення не викликає сумнівів — склад для мотлоху.

Біля стовпчиків посадили троянди. Теоретично вони мають обплести відкриті стіни господарського блоку.

Ціна такого апгрейду — близько 2,5к USD.

Оздоблення цоколя термобудинку

Ну ось, дісталися й до цоколя. Для його оздоблення ми закупили фаготівську плитку з такою самою лицьовою стороною, як у цегли на паркані й господарському блоці.

Спочатку цоколь виглядав ось так:

Спершу треба було вирівняти рівень цоколя й стін нашого термобудинку. Для цього вирішили скористатися пінопластом (заразом вийшло утеплення нижньої частини будинку). Після приклеювання пінопласту будівельники обтягнули його сіткою з клеєм. Цоколь став виглядати ось так:

Наступним кроком стало наклеювання плитки. Над останнім рядом плитки вирішили поставити алюмінієві кутики, щоб зменшити кількість води, що потрапляє під плитку.

Підсумковий вигляд цоколя:

Вартість цього апгрейду — близько 1500 USD. Зате тепер будинок виглядає повністю готовим.

Плитка на терасу й ґанок

Кілька тижнів тому нам поклали плитку на ґанок і терасу, що благотворно позначилося на чистоті, бо ми перестали тягати в будинок бетонний пил. Та й бруд тепер досить легко змивати з рівної плитки.

Плитки ми привезли десь 55 м² майже на 8000 грн. Купили її в Епіцентрі. Епіцентр зараз явно вирішив убити «Нову Лінію», зробивши доставку по Бориспільському р-ну за 50 грн. Ця пропозиція підкупила. Плитку, клей і затирку привезли днів через 3 після оплати. Клею нам знадобилося близько 20 мішків (по 137 грн кожен). Загалом на матеріали ми витратили близько 1500 USD. Зрештою приблизно стільки ж коштувала й робота.

Ну а ось і результат:

1) Тераса — керамогранітна плитка з шоколадною затиркою

2) Ґанок — та сама плитка й затирка

Брудниться плитка, звісно, неслабо((( Але не смертельно.

За нашим будпланом на цей рік лишилося покласти ФЕМ-ку на доріжки й зробити дитячий і спортивний майданчики. Ну, може, ще викопати озеро)

Спортмайданчик

Головна перевага приватного будинку й своєї землі — будуй і роби все, що заманеться. Напакувавши 5 соток газонів і садів, я вирішив зробити невеликий внесок у спортивний спосіб життя.

Для повного щастя мені дуже бракувало турніка й брусів. Перешерстивши інет, я зупинив вибір на спортивному комплексі від «Інтератлетики»: http://diso.interatletika.com/product231/

Цей комплекс мені сподобався в Епіцентрі. Замовив його через інтернет-магазин «Інтератлетики» разом з обладнанням для дитячого майданчика.

Під цей спортивний комплекс ми з дружиною вирішили зробити бетонний майданчик, який надалі плануємо обкласти ФЕМ-кою. Розмір майданчика — 4 на 5 метрів + прилегла доріжка ще 5 м².

Почали майданчик з розмітки меж і рівня (вирішили зробити майданчик на рівні цоколя паркану, хоча, мабуть, погарячкували, бо подекуди довелося досипати 20 см піску). Будівельники поставили опалубку, засипали пісок, перев’язали арматуру й встановили закладні для спорткомплексу:

Перед цим нам завезли КамАЗ піску (близько 200 USD). Він чудово розійшовся під майданчик і під продовження стоянки.

Після цього ми дочекалися міксера з бетоном, який переорав нам усю нижню ділянку, але таки доїхав до майданчика. Коли бетон застиг, дядьки закріпили спорткомплекс.

Днями нам закінчать дитячий майданчик, що явно стане святом для нашої доньки.

Дитячий майданчик

Одразу після спортивного майданчика ми взялися за дитячий. Будівельники виставили опалубку далі по контуру прямокутника 7 на 9 метрів (1 м — бетонна доріжка по периметру). Висота опалубки — так само на рівні цоколя паркану й спортивного майданчика.

Далі утрамбували пісок під майбутню доріжку й сплели сітку з арматури. Фотографій у мене не лишилося, бо я безбожно стер їх під час очищення картки фотоапарата.

Коли підготовчі роботи закінчили, Сергій замовив міксер із бетоном для заливання доріжки по периметру майданчика, яка також обмежуватиме розповзання піску по всій ділянці. Міксер знову зорав верхній шар чорнозему, але до опалубки таки доїхав, і будівельники успішно залили фундамент майбутньої доріжки.

Після цього будівельники закріпили елементи майданчика, здебільшого забетонувавши всі їхні основи. Також розстелили геотекстиль по всьому периметру пісочниці, щоб не дати бур’янам пробитися на поверхню.

Ну а потім пішла справжня ручна робота: дядьки перетягали 4,5 КамАЗа піску тачкою й лопатами в майбутню пісочницю. Для пущого ефекту причесали граблями й побігли вимагати грошей за виконану роботу)

Отже, результат:

Донька дуже оцінила появу «пісоцька» біля будинку. Тепер майже щовечора проводить близько години на майданчику, штурмуючи гірки й гойдалки, ну і пересипаючи пісок з якимось особливим сенсом.

Підсипка ділянки

З кожним таненням снігу чи після кількох днів дощів наша ділянка перетворювалася на болото. Минулої весни вода сягала до середини халяви гумових чобіт. Як наслідок — майже повністю загинули плодові дерева, які ми висадили на нижній ділянці. Ну і почали з’являтися якісь бур’яни, схожі на папороть. І мох.

Довго збиралися, довго вирішували, копати озеро чи робити підсипку, довго чекали техніку. Прочитавши купу інформації про штучні водойми, ми вирішили поки не зв’язуватися з озером, зважаючи на те, скільки з ним мороки. Та й на решті 12 сотках велике озеро не викопаєш. Загалом, вирішили підняти рівень землі на ділянці й запакувати газонами.

Монументально, пильно, брудно… Якось так…

Почали ми зі зняття верхнього шару чорнозему, щоб потім розгорнути його поверх завезеного ґрунту. ДТ за 3 години роботи зігнав чорнозем по краях ділянки у великі купи. За моїми підрахунками, зняв десь півметровий шар.

Того ж дня нам встигли завезти кілька машин ґрунту (суміш глини незрозуміло з чим).

Увесь наступний день нам возили ґрунт із сусідньої ділянки, який викопали під час створення штучного озера.

Возили ґрунт КамАЗом, і час від часу заїжджав бульдозер і розрівнював привезені купи землі.

За півтора дня нам завезли близько 40 КамАЗів (по 7 т за раз, якщо не помиляюся).

Останнім етапом стало розрівнювання нашого ж чорнозему поверх завезеного ґрунту.

Результат:

Тепер ділянка готова до озеленення й декору. За дитячим майданчиком уже встигли посіяти газон.

Отже, за ці кілька днів ми «закопали» близько 3000 USD. Добре, що сусіди віддали ґрунт дуже недорого.

Будсезон триває!

P.s. Минуло кілька днів злив, і всю Київську область, зокрема й нас, неслабо затопило. У мене навіть закралася думка, що 3к USD були закопані в нікуди((( Тепер вода стоїть не посередині ділянки, а з краю.

Але ще є надія на трактор із культиватором, яким треба буде ще раз усе розпушити й перетягти ґрунт із підвищень. Сподіваюся, коли ділянка буде цілком рівна, таких потопів не буде. Ну і як варіант — лишається озеро.

Панорама нашого термобудинку